Після операції
Після операції з видалення каменю із нирки пацієнт має пройти курс реабілітації, який встановлює лікар.
У перші 2-3 доби пацієнта може турбувати невеликий біль у ділянці проведеного хірургічного втручання, який швидко знімається призначеними лікарем медикаментами. Як правило, виписка зі стаціонару здійснюється через 2 доби після операції, а вставати та ходити можна вже наступного дня.
Повне загоєння триває близько тижня, а період реабілітації займає трохи більше ніж 12–14 днів. Протягом цього часу потрібно ретельно дотримуватись рекомендацій лікаря:
- вживати не менше 1,5 літрів рідини на день, щоб полегшити вихід «піску»
- дотримуватись спеціального режиму харчування
- уникати фізичних навантажень
Після процедури, за показаннями призначаються спазмолітики та анальгетики. Можливе призначення антибіотиків для профілактики інфекційних захворювань сечостатевої системи.
Потрібно пам'ятати, що будь-яка операція з видалення каменів лише позбавляє пацієнта від каменю, але не лікує саме захворювання.
Щоб уникнути нових епізодів каменеутворення, потрібно обстежитися на порушення обміну речовин і разом з урологом розробити режим та вид харчування, питний режим та цитратну медикаментозну профілактику (метафілактику) рецидивного каменеутворення, з урахуванням того, які саме камені в нирках утворювалися та які обмінні порушення є у пацієнта.
Спосіб життя після видалення каменів у нирках
1. Вживання необхідного об'єму рідини.
Доведеним є той факт, що ризик повторного розвитку каменів у нирках підвищується у людей, які п'ють недостатньо води. Справа в тому, що саме рідина допомагає ниркам повною мірою забезпечувати очищення організму від відходів, що утворюються в процесі метаболізму. Якщо вони не виводяться своєчасно, то кристалізуються і перетворюються на пісок та каміння.
2. Обмеження споживання солі.
Даний захід спрямований не лише на проводення профілактики утворення каменів у нирках. Відмова від солоної їжі приводить до покращення стану всього організму. Не рекомендується вживати більше 2-х грамів солі на добу. Якщо це можливо, то звичайну кухонну сіль краще замінити на морську. Для посилення смаку страв бажано використовувати ароматні трави та різні спеції.
3. Регулярні фізичні навантаження.
Зайва вага та ожиріння здатні стати передумовою кристалізації солей у нирках. Тому фізичні навантаження (поряд із правильним харчуванням) допомагають запобігти появі каменів в нирках. Крім того, спортивна ходьба, плавання, катання на велосипеді, найпростіші вправи допомагають покращити мікроциркуляцію крові, нормалізувати артеріальний тиск, загалом скоротити ризики розвитку захворювань сечостатевої системи. Будь-яким заняттям достатньо приділяти лише півгодини на день. Профілактика каменів у нирках буде максимально ефективною, якщо пацієнт прийде на консультацію щодо її проведення.
Фактори ризику сечокам'яної хвороби
Сьогодні сечокам'яна хвороба є найбільш актуальною проблемою серед захворювань органів сечовивідної системи та медицини в цілому. Це пов'язано насамперед з масовим розповсюдженням цього захворювання.
За інформацією кількох відомих медичних досліджень, камені в системі сечовиведення формуються у 9,6% населення планети.
При цьому частка сечокам'яної хвороби серед усіх урологічних захворювань досягає 40%.
Каміння в нирках може утворитися у будь-якому віці, але найчастіше на це захворювання страждають люди вікової категорії 25-50 років.
Чоловіки, як правило, хворіють частіше за жінок.
В останні роки спостерігається збільшення випадків появи піску та каменів в нирках, яке пояснюють зростанням негативного впливу клімату на організм людини.
Фактори, що викликають камені у нирках
Розглянемо основні чинники, які можуть спровокувати утворення конкрементів у сечовивідних протоках.
Екзогенні (зовнішні) фактори:
- кліматичні умови (нестача УФ-променів, дефіцит вітаміну D, спека, що сприяє зневодненню)
- малоактивний спосіб життя, що призводить до порушення фосфорно-кальцієвого балансу
- нездорове харчування (велика концентрація білка в їжі, занадто кислі чи надмірно гострі продукти, що змінюють кислотність сечі)
- склад та властивості питної води (жорстка вода зі збільшеною кількістю солей кальцію)
- нестача вітамінів груп A і В
- несприятливі умови праці та важкі фізичні навантаження
- прийом деяких препаратів (аскорбінової кислоти у великій кількості, сульфаніламідів)
Місцеві фактори (у нирках):
- ускладнений відтік сечі через патології розвитку сечовидільної системи, аденоми передміхурової залози, гідронефроз
- нефроптоз (опущення нирки)
- зворотний струм сечі через сечовивідні системи
- інфекції та запалення нирок та сечовивідних шляхів
Ендогенні (внутрішні) фактори:
- хронічні хвороби шлунково-кишкових органів
- гіперфункція навколощитовидних залоз – гіперпаратиреоз
- зневоднення при отруєннях та інфекційних хворобах
- порушення балансу фосфору, кальцію та сечової кислоти
